О.О. Вєрнік

кандидат філологічних наук, доцент

Особистість та революція в повісті Б. Антоненко-Давидовича «Смерть» та в романі К.Фєдіна «Міста та роки»

Основні творчі тенденції літературних угруповань «Ланка-МАРС» «Серапіонових братів» при детальному розгляді виявляють низку типологічних сходжень. Це обумовлено й часом існування цих об’єднань, і спільністю творчих принципів та світоглядом молодих письменників. Зокрема «Ланку-МАРС» та «Серапіонових братів» об’єднує розуміння специфіки впливу на особистість революції та більшовизму. На нашу думку, найбільш переконливо це довели Б. Антоненко-Давидович у повісті «Смерть» та К. Фєдін у романі «Міста та роки».

У повісті «Смерть» (1927) Б. Антоненко-Давидович детально проаналізував психологічний розклад головного героя Костя Горобенка, який у минулому був петлюрівцем, входив до «Просвіти» та «Національного союзу», але згодом став членом РКП(б) і поставив собі за мету стати «справжнім більшовиком». Це привело до витравлення в нього людяності, честі та гідності. Горобенко зраджує не тільки своїх близьких та рідних, але й самого себе, перетворюючись з інтелігента на «вольового більшовика», який доводить оточуючим, що здатен в ім'я «світлого майбутнього» скоїти вбивство.

У романі «Міста та роки» К. Фєдін показує, як в Росії під впливом революції талановитий німецький митець Курт Ван перетворюється на фанатичного більшовика. Це другорядний персонаж твору, але саме він близький до Костя Горобенка, бо так само, як і він, вбиває свого найближчого друга, головного героя роману Андрія Старцова, щоб довести свою революційну принциповість. Курт Ван двічі зрадив друга. Перший раз - у Німеччині, коли почалася війна з Росією, він відвернувся від Андрія, уважаючи непатріотичним товаришувати з росіянином. Але опинившись в Росії та прийнявши революцію, Ван вибачився перед Старцовим та знов потоваришував з ним. Коли ж Андрій довірив Курту свою таємницю про те, як допоміг втекти німецькому полоненому, той робить самосуд та страчує друга. Роман закінчується короткою констатацією того, що ревком визнає дії товариша Вана правильними.

Зближує твори й те, що автори не роблять явних висновків та узагальнень, але всіма складовими своїх творів вони доводять руйнівну силу нової влади для морально-етичного стану особистості .