С.К. Криворучко

кандидат филологических наук, доцент

Актуальність підходу Дж.-Ш. Болєн у сучасному літературознавстві

Професор психіатрії Каліфорнійського університету Сан-Франциско Джин Шинода Болєн у книзі «Богині у кожній жінці. Нова психологія жінки. Архетипи богинь» 2007 р. розробила методику, в якій поєднала юнгіанський і феміністський підходи. Юнгіанський підход дозволив усвідомити, що жінки підкоряються «могутнім внутрішнім силам – архетипам», які тяжіють до образів давньогрецьких богинь. Феміністський підхід відкриває зовнішні сили – стереотипи, які нав’язуються суспільством. Важливий внесок у розвиток наукової думки полягає в тому, що Дж.-Ш. Болєн, на відміну від архетипів К.-Г. Юнга – мати, земля – виокремлює архетипи в давньогрецьких богинях та створює свою типологію. Дослідниця виокремлює три категорії богинь: 1) незаймані богині (Артеміда, Афіна, Гестія); 2) уразливі богині (Гера, Деметра, Персефона), 3) алхімічна богиня (Афродіта). Типологія богинь розходиться із юнгівською теорією психотипів. Дж.-Ш. Болєн використовує класифікацію архетипів богинь відповідно стереотипам сучасних жінок (пацієнтів). Теоретик літератури П. Баррі у книзі «Вступ до теорії : літературознавство та культурологія» 2008 р. у феміністичній критиці розрізняє із точки зору «умовності» і «соціалізації» у художніх літературних образах «жіночий», «феміністський» і «фемінний» аспекти. Цей висновок бере витоки із літературознавчого методу, який започаткувала С. де Бовуар в есе «Друга стать» 1949 р., коли для доказу своєї позиції використовувала аналіз художніх образів із літературних творів.

Пропоную впровадити у літературознавство поєднання здобутків С. де Бовуар, Дж.-Ш. Болєн і П. Баррі. Слід дослідити, як проявляються архетипи богинь у художніх образах літературних творів відповідно «фемінному», «феміністському» та «жіночому» концептам. Це сприяє проясненню специфіки притчевості в історико-літературному процесі.

«Фемінний» концепт виявляється у архетипі алхімічної богині Афродіти, «феміністичний» концепт розкривається архетипами незайманих богинь Артеміди, Афіни і Гестії, «жіночий» концепт простежується в архетипах уразливих богинь Гери, Деметри, Персефони. У художніх образах С. де Бовуар простежується еволюція, в якій представлено «жіночий» концепт як подолання комплексу неповноцінності «Іншої», де виявляються архетипи ревнивої Гери, невпевненої у собі Персефони, депресивної, спонукаючої до залежності Деметри. «Феміністський» концепт проявляється як перехідний від «жіночого» до «фемінного», коли героїня активними діями, які відкриваються архетипами завжди перемагаючої Артеміди, спрямованої на інтелектуальний розвиток Афіни, та володіючою мудрістю Гестії, намагається відкрити власну екзистенцію. «Фемінний» концепт постає взірцем, ідеалом, результатом еволюції, та реалізовується у архетипі чуттєвої і творчої Афродіти, якій передує «вічна» Велика Богиня матріархату. Вважаю дуже перспективним виявлення архетипів давньогрецьких богинь у творах Амелі Нотомб, що допоможе з’ясувати незмінні константи літератури.