О.В. Крисало

кандидат філологічних наук, доцент

Мовленнєвий портрет героїні п’єси Неди Нежданої «Той, що відчиняє двері» в оригіналі та перекладах: східні риси та відмінності

Однією з характерних жанрових особливостей драматичного твору є той факт, що індивідуальні властивості сценічних образів відображаються не тільки в тому, що роблять і про що говорять діючі особи, але також і в тому, як вони говорять. Метод мовної характеристики, при якому персонажу надаються властивості мовлення, яку відрізняють його від інших дійових осіб, що належать йому як щось постійне, супроводжують його в будь-яких вчинках і жестах, називається «методом мовленнєвої маски» (Г.Й. Винокур).

Аналіз лінгвістичних засобів, які використовує відомий сучасний український драматург Неда Неждана для створення мовленнєвих портретів головних героїнь п’єси «Той, хто відчиняє двері» та перекладачі для трансляції цього твору англійською та російською мовами, дозволяє констатувати відсутність тотожності у їхньому виборі.

У п’єсі, що розглядається, діють два персонажі: «Жінка, вона ж Віра, 30-32 років» та «Дівчина, вона ж Віка, 25-26 років». В оригіналі драматургічного твору представляється можливим диференціювати «мовленнєві маски» героїнь. Так, мовлення Віри характеризується високою експресивністю, яка проявляється на усіх мовних рівнях (застосування подовжених голосних, активне використання окликів, розмовно-просторічних, іронічних, жартівливих фразеологізмів, прислів’їв, синтаксичних повторів, тощо). У перекладі п’єси англійською мовою («He Who Opens the Door»), перекладач намагався зберегти оригінальні особливості мовлення Жінки, але все ж воно набуває значних змін: в багатьох випадках стилістично забарвлені мовні одиниці перекладач замінює нейтральними, або зовсім випускає. В російськомовному варіанті п’єси («Тот, который откроет дверь») мовленнєві особливості Віри збережені майже повністю (як фонологічні, так і лексичні та синтаксичні).

На наш погляд, наданий аналіз підтверджує той факт, що мовленнєва характеристика персонажу драматургічного твору відіграє немаловажну роль в сприйнятті як самого образу, так і п'єси в цілому. Передача характерних особливостей оригінальних мовленнєвих портретів героїні п’єси Неди Нежданої «Той, що відчиняє двері» в тексті перекладу повинна бути, на наш погляд, одним з першорядних завдань перекладача, оскільки це дозволяє зберегти комунікативні інтенції автора твору. Проте аналіз основних складових мовленнєвих портретів героїв оригіналу та перекладів п’єси виявив наявність невідповідностей у виборі способів та прийомів створення «мовленнєвих масок» персонажів в українській, англійській та російській мовах. Причиною цієї різниці є як структурні та функціональні відмінності мов, так і вплив мовної особистості перекладача.