Г.В. Курінна

Теоретичні аспекти вивчення екранного сценарію

Сьогодні професія «сценариста» на українському телебаченні стає все більш популярною. Тож, постає потреба у певних теоретичних узагальненнях, які б розкривали аспекти теоретичного вивчення екранного сценарію – одного з найменш вивчених у мистецтвознавстві.

Теоретичне вивчення екранного сценарію, за нашими відомостями, в Україні розпочинається з 1926 року завдяки першому посібнику для сценаристів-початківців М. Борисова-Володимирова «Мистецтво кадру». Ця книга побачила світ у місті Харкові та мала наклад три тисячі екземплярів. Автор не тільки розглядає провідні складові роботи над кіносценарієм, але й говорить про певне зацікавлення кіномистецтвом, про те, як цей вид мистецтва почав витісняти театр, про появу кольорового кінематографа, що прийшов на зміну чорно-білому – «blanc et noir». Проте, як виявилося, з часом мистецтво екрана невпинно розвивалося: кіно дало поштовх розвитку телебачення. І не лише як передачі на відстань зображень, але й як виду мистецтва – телевізійного.

Серед етапів вивчення екранного сценарію слід виокремити наступні: перші теоретичні роботи – практичні рекомендації кіносценаристам (1920-1930 рр., М. Борисов-Володимиров, В. Волкенштейн, О. Зарін, Г. Ленобль, І. Попов, В. Пудовкін, І. Соколов, В. Туркін, В. Шкловський та ін.), більш ґрунтовні теоретико-кінодраматургічні роботи радянської доби (М. Вайсфельд, М. Зотов, О. Каплер, М. Ромм, В. Юнаковський та ін.), теоретико-теледраматургічні роботи (1960-1970 рр., Е.-Б. Робертс, В. Тулякова та ін.), теоретичні доробки американської сценарної школи ХХ ст. (С. Пресс, У. Ротт, Л. Сегер, Б. Стерн та ін.), сучасні теоретичні доробки з кіно-, теледраматургії (Г. Бренстон, Л. Броді, Р. Маккі, М. Тієрно, Г. Фрумкін та ін.).

Щодо концепцій вивчення драматургії екранних мистецтв, найбільш цікавими, на наш погляд, наразі є концепції Е.-Б. Робертса та О. Червинського. Так, за концепцією Е.-Б. Робертса, джерелом вивчення драматургії небезпідставно вважається кіномистецтво. Спробу вивчення кінодраматургії американських теоретиків-драматургів робить О. Червинський у своїй роботі «Як добре продати гарний сценарій». Він описує, як саме різні драматурги – наприклад Дж. Коган, Л. Сегер та У. Ротт – трактували домінуючі кінодраматургічні поняття.

Знання специфіки трансформації теоретичного вивчення сценарію, кожного екранного жанру, вільне оперування цими знаннями на практиці, дотримання законів драматургії – ось необхідні умови для народження не просто сценарію, а професійного сучасного сценарію – телетвору.