Г. С. Сатановська

Роман Марі-Мадлен де Лафаєт «Принцеса Клевська» в інтерпретації сучасників


Роману Марі-Мадлен де Лафаєт (1634-1693) «Принцеса Клевська» (1678) у французькому літературознавстві привертається велика увага, його визнано першим в історії літератури психологічним романом. Дослідниця Беатрис Дідьє у своїх коментарях до видання роману 1972 року зробила широкий аналіз рецепції твору серед сучасників письменниці.

Роман було опубліковано анонімно 1678 року (під ім’ям М.-М. де Лафаєтт його було вперше опубліковано лише 1780 року). Після публікації твір викликав чимало дискусій. Центральним питанням, що цікавило критиків та дослідників, була сцена у романі: визнання героїні – принцеси Клевської своєму чоловікові у коханні до герцога де Немура. Видання «Меркюр Галан» в особі Донно де Візе організувало навесні 1678 року дискусію на тему правомірності цієї дії принцеси. Окрім правомірності сцени визнання, Б. де Фонтанель та Р. де Бюссі-Рабутен, ставили під сумнів доречність численних історичних відступлень авторки, що, на їхню думку, були задовгими та невиправданими, тому що ніяким чином не впливали на розвиток сюжету роману. В контексті протистояння двох опозиційних літературних течій ортодоксального класицизму («Стародавні») та ревізійного класицизму («Нові»), ці дебати почали носити ще жвавіший характер, в результаті чого роман «Принцеса Клевська» отримав підтримку та схвалення з боку «Нових», та була суворо розкритикована «Стародавніми». Ж. де Труссе де Валенкур, який поділяв погляди «Стародавніх», у творі «Листи пані маркізі *** з приводу «Принцеси Клевської», 1678, дорікав М.-М. де Лафаєт у змішенні правди та вигадки, у «нерегулярності» твору, що, на думку сучасного російського дослідника Чекалова К.А., взагалі було докором прихильників класицизму бароковим творам. Справді, Генрих II, герцогиня де Валантинуа та герцог де Немур є справжніми історичними особистостями, мадемуазель та мадам де Шартр – цілком вигаданими, а герцогу Клевському на момент дії роману було всього 14 років.

Попри усі зауваження критиків-сучасників, успіх роману «Принцеса Клевська» був непохитним. Витончений аналіз психологічного стану персонажів та складності їхніх стосунків у соціально-політичному контексті королівського двору Франції XVI століття являв собою новаторський підхід до жанру роману у цілому.

Please publish modules in offcanvas position.

Наш сайт валидный CSS . Наш сайт валидный XHTML 1.0 Transitional