Подгурская И.А.
Б.А. Пильняк в современной критике 1920-х – 1930-х гг.
Борис Андреевич Пильняк (1894 – 1938) стал одним из тех, чьи произведения незаслуженно попали в число так называемой "забытой" прозы. Писатель, которого современники в начале его творческого пути признавали одним из самых известных и читаемых, не мог и не хотел "писать по-коммунистически", считая, что искусство должно быть независимо от политики и отстаивать гуманистические идеалы. Поэтому произведения Пильняка, одним из первых почувствовавшего симптомы надвигающегося культа личности в период непосредственного формирования тоталитаризма, изображали послереволюционную действительность без прикрас, обнажая хаос, разруху и безнравственность, царившие в стране.
Такая позиция не могла не вызвать соответствующей реакции со стороны власть предержащих, поэтому Пильняк подвергся массированной атаке сначала со стороны официальной литературной критики, а позже и власти. Именно его повести "Красное дерево" и "Повесть непогашенной луны" как "клеветнические", "антисоветские" произведения стали объектом наибольших нападок со стороны современной критики и, по сути, предрешили судьбу писателя. После их публикации современные критики, словно соревнуясь друг с другом, ринулись разносить повесть в прессе: «"Красное дерево" с белой сердцевиной», "Недопустимое явление", "Советские писатели должны определить своё отношение к антиобщественному поступку Б.Пильняка", "Повесть Пильняка "Красное дерево" на данном этапе классовой борьбы в нашей стране возглавила и завершила антисоветские вылазки классового врага в области литературы".
Наша работа является попыткой не только систематизировать все те разгромные высказывания, которые обрушились на Пильняка со страниц советской печати, но и разобраться, в том, что именно послужило причиной такой реакции. Вполне очевидной представляется необходимость основательного переосмысления литературного процесса советских десятилетий с идеологической и методологической точек зрения, в связи с чем так важно определить вклад Б.Пильняка в формирование оппозиционно-гуманистического направления в русской литературе первой трети XX столетия с позиций современного литературоведения, реабилитировать его как писателя, а также показать истинную роль его повестей в формировании социально-критической концепции постреволюционной действительности в ранне-советской литературе.
Ключевые слова: тоталитаризм, советская литературная критика, остросоциальная проблематика, пост революционный период.
Подгурська І.О.
Пільняк в сучасній критиці 1920-х - 1930-х рр.
Борис Андрійович Пільняк (1894 - 1938) став одним з тих, чиї твори несправедливо потрапили до так званої "забутої" прози. Письменник, якого сучасники на початку його творчого шляху визнавали одним з найвідоміших і читаних, не міг і не хотів "писати за комуністичними законами", вважаючи, що мистецтво має бути незалежним від політики та відстоювати гуманістичні ідеали. Тому твори Пільняка, що одним з перших відчув симптоми культу особи, що насувався, в період безпосереднього формування тоталітаризму, зображували післяреволюційну дійсність без прикрас, розкриваючи хаос, розруху й аморальність, що панували в країні. Така позиція не могла не викликати відповідної реакції з боку можновладців, тому Пільняк зазнав масованої атаки спочатку з боку офіційної літературної критики, а пізніше й влади. Саме його повісті "Червоне дерево" та "Повість непогашеного місяця" як " обмовницькі", "антирадянські" твори стали об'єктом найбільших нападок з боку сучасної критики і, по суті, зумовили долю письменника.
Наша робота є спробою не лише систематизувати всі ті розгромні висловлювання, які обрушилися на Пільняка зі сторінок радянської преси, але й розібратися, в тому, що саме сприяло такій реакції. Цілком безперечною видається необхідність змістовного переосмислення літературного процесу радянських десятиріч з ідеологічної і методологічної точок зору, у зв'язку з чим так важливо визначити вклад Б.Пільняка у формування опозиційно-гуманістичного напряму в російській літературі першої третини XX століття з позицій сучасного літературознавства, реабілітувати його як письменника, а також показати дійсну роль його повістей у формуванні соціально-критичної концепції пост революційної дійсності в ранній радянській літературі.
Podgurskaya I.
B. Pilnyak in the modern criticism of 1920s – 1930s
Boris Pilnyak (1894 - 1938) became one of those, whose works undeservedly got in the list of so-called "forgotten" prose. The writer was conceded by the contemporaries at the beginning of his creative development to be one of the best known and read authors. He couldn’t and did not want to "write in a communist way", considering that art must be policy-independent and defend the ideals of humanism. Pilnyak was one of the first writers who felt the symptoms of imminent personality cult in the totalitarianism formation period. Therefore Pilnyak’s works represented the post revolutionary reality in its true colours, revealing the chaos, devastation and immorality reigning in the country.
Such a position certainly caused a corresponding reaction of the authorities, that’s why Pilnyak was exposed to the concentrated attack at first from the side of official literary criticism, and later from the authorities side. His stories "The Mahogany" and "The Story of an Unextinguished Moon" as "slanderous", "anti-soviet" works became the object of most verbal attacks from the side of the modern criticism and, in fact, predetermined writer’s fate. Our work is an attempt not only to classify all those devastating utterances which were brought down upon Pilnyak from the pages of the soviet press but also to understand, what exactly caused such a reaction.
We find the necessity of well-grounded reconsideration of soviet decades literary process with ideological and methodological points of view absolutely obvious. Thereby, it is so important to rehabilitate Pilnyak as a writer, and also to show the veritable role of his stories in formation of socially-critical conception of the post revolutionary reality in the early soviet literature.
