І.Е. Желєзовська

Осмислення творчості Ентоні Берджеса у літературній критиці

Найяскравіший і найактивніший період  творчої спадщини Ентоні Берджеса (1917-1993) прийнято розглядати особливо в 60-ті р. ХХ ст. Між 1960 р. і 1968 р. автор написав 11 романів. Твори початку 60-х р. були написані у тяжкий для автора період. Лікарі поставили жахливий діагноз - пухлина головного мозку. А на літературному просторі вирувало змішення літературних течій: екзистенціалізму, поставангардизму, постмодернізму, «театру абсурду», «нового роману».

Саме на початку 60-х р. Е. Берджес написав два антиутопічних романи «Прагнуче зерно» 1960 р. і «Механічний апельсин» 1960 р. Теоретик Г.В. Стадников звертає увагу на песимістичні ноти, які простежуються у романах цього періоду. Письменник  змальовує  духовний занепад, страх, збентеження нації.

Роман «Механічний апельсин», затвердив за автором репутацію майстра сатири. Цей твір був написаний у зв’язку з численним зростанням підліткових банд на вулицях Великобританії.

Г.В. Стадников виділяє два типи письменницької критики. Перший тип  - критика «художника переваги», інший - «письменників за характером обдарованості». Е. Бержджес безумовно належить до першого типу письменників, в якому його власні естетичні погляди повністю визначають його підхід щодо оцінки творчості його колег. В зв’язку  з цим,  Е. Берджеса прийнято розглядати не тільки як неординарного, талановитого письменника,  а й професійного лінгвіста.

Романи Е.Берджеса  60-х р. звернені до вічної теми – протиставлення добра зі злом. Таке протиставлення яскраво виражене через зображення сучасності. У «Механічному апельсині» - романі, який став всесвітньо відомим після екранізації С.Кубрика 1971 р. Насильне перетворення юного героя із садиста в добропорядного молодого юнака показано Е. Берджесом, як неприпустимий спосіб боротьби з насиллям та жорстокістю. Е.Берджес вказав на нерозривний зв'язок між насиллям і тоталітаризмом, як в педагогічній практиці ( в державній програмі націленої на перетворення людини на об’єкт, яким можна керувати), так і в мові.

Як зауважує Г.В. Стадников, Е. Берджес завжди переймався долею літератури майбутнього.  Так в одній із своїх статей присвячених розвитку літератури сучасності письменник сказав: «Талановита людина майбутнього може з’явитися скоріше на периферії, а не у центрі». Ця точка зору дала чималу надію на успіх письменникам-початківцям і викликала чимале обурення поміж уже відомих майстрів слова.

Щодо, лінгвістів, то вони ще раз відзначили, що для Е.Берджеса  завжди було важливіше визнання звичайних читачів, а не критиків і літературознавців, які навіть сьогодні не можуть дійти згоди, щодо літературної течії, якої тримався письменник.