Н. В. Режко

Харьковский гуманитарный университет

 «Народная украинская академия»

Социальный заказ в зеркале массовой культуры (либретто Е. Ф. Розена «Жизнь за царя» как художественное целое)

Судьба первой национальной национально-патриотической оперы, созданной в России в результате сотрудничества композитора

М. И. Глинки и поэта Е. Ф. Розена, служит яркой иллюстрацией тесной зависимости массовых жанров культуры от политической конъюнктуры. Созданная по воле композитора, жестко диктовавшего свои условия автору текста, опера в своем первоначальном виде неизвестна многим поколениям любителей музыки. Сопоставляя первый вариант либретто с его последующей версией, можно отметить ряд достоинств, утраченных для современного зрителя. Среди них – историческая точность, драматургическая и психологическая достоверность, поэтическая гармония. Анализ литературы, посвященной опере М. И. Глинки «Иван Сусанин», позволяет утверждать, что роль и участие в ее создании Е. Ф. Розена не получило адекватной историко-культурной оценки, в которой необходимо учитывать конкретные условия зарождения и воплощения замысла произведения, но и цензурные рамки, в которых действовал поэт, оценки современной литературной и музыкальной критики.

Б. Ю. Ростиянов

кандидат филологических наук

Одесский национальный университет

Відтворення національного характеру в драмі О. Є. Корнійчука “Богдан Хмельницький”

Серед п’єс видатного українського письменника ХХ століття О. Є. Корнійчука на історичну тематику драма “Богда Хмельницький” (1938) посідає особливе місце. У творі сконцетровано уявлення письменника про український національний характер в його історичному розвитку. Об’єктивно відображає автор тогочасну політичну ситуацію – відносини України з Річчю Посполитою, Росією, Кримом.

Створено реалістичний образ Б. Хмельницького; гетьман постає перед читачем як жива людина, що має свої достоїнства і вади. Підкреслюється патріотизм гетьмана (промова перед козаками й селянами, що символізує початок революційної Визвольної війни), освіченість (вільно розмовляє латиною), героїзм (у найкритичніший момент битви під Жовтими Водами сам кидається у бій). Гетьман не позваблений недоліків: повірив наклепові Богуна; польска шпигунка стає гетьмановою коханкою.

Майстерно показане оточення Хмельницького; причому автор акцентує увагу не тільки на друзях, прибічниках. Яскравими є образи зрадників – представників козацької старшини Лизогуба, Лубенка, Горобця, Кабака, Сажі. Історизм драми можна вважати монументальним, особливо у сценах, де зображено подвиг і похорон Тура, битву під Жовтими Водами. На цьому патетичному тлі вияскравлюється й особисте життя героїв (кохання Богуна і Соломії). У найкращих гоголівських традиціях будує автор гумористику твору (найцікавіший після гетьмана персонаж – дяк Гаврило). Досконало розроблена символіка твору (пісня «Червона калина» як лейтмотив твору).

У творі тісно переплітаються національне, інтернаціональне і загальнолюдське. Ця синтетичність та й уся духовна атмосфера п’єси, виражена словами гетьмана: “Такий народ ніхто й ніколи на рабів не перетворить” – знайшли найповніше відбиття в однойменному художньому фільмі (1941), Київська кіностудія, режисер І. Савченко).

 

Л. М. Сахновская

Харковський национальний педагогический университет

им. Г. С. Сковороды

Научный руководитель проф. Л. Г. Фризман

Непоставлена опера «Дума про Опанаса»

Лібрето опери «Дума про Опанаса» було написано Є. Г. Багрицьким для Державного музичного театру ім. В. I. Немировича-Данченка.

Ліберто за поемою «Дума про Опанаса» зацікавило Є. Г. Багрицького як оригінальний поетичний твір, який буде покладено на музику. Саме особливий характер організації мовної дії героїв, специфіка співу, попри усю побутову несправжність такого способу мовної поведінки, відповідає основній вимозі драматичного мистецтва: розкриттю людських взаємовідносин у «словесних діях», де театр є опосередковуючою ланкою між музично-драматичним твором та слухачем.

Лібрето Багрицький написав чудовими віршами, де все – від ретельно дібраних слів до розміру вірша, сприяє точному та яскравому зображенню характерів та подій. Виключне право на написання музики на цей текст було надане автором В. Я. Шебаліну. Оперу не було поставлено, адже Комітет по справах мистецтв звинуватив Багрицького та Шебаліна у тому, що в опері домінуючим є негативний елемент. Згодом під впливом цих звинувачень театр відмовився від ідеї поставити оперу.

 

Е.А.Скоробогатова

кандидат филологических наук, доцент

Харьковский национальный педагогический университет

 им. Г. С. Сковороды

О некоторых особенностях морфологического устройства трагедии М. Цветаевой «Федра»

Грамматический уровень стихотворных текстов М. Цветаевой максимально деавтоматизирован и семантизирован. Грамматическое устройство трагедии «Федра» является важнейшим параметром смысловой структуры произведения. Среди морфологических средств создания выразительности, на наш взгляд, необходимо выделить следующие:

· обилие сложных прилагательных, создающих «внешний» уровень стилизации («страхи головокружные». «Артемида зеленокудрая» и под.);

· характерное для идиостиля поэта противопоставление форм категориальной парадигмы («С нами мчащуюся – мчимую – / Юность невозвратимую!/») и более редкое противопоставление однокоренных, но грамматически разнонасыщепных форм («Федра, он тебе не люб!/». «Няня, я его люблю /»).

· роль притяжательных прилагательных («Ариаднин», «Федрин», «Пасифаина», «Антонин», «кормилицыны», «Афродитина», «Ипполитова» и др.), которые, являясь грамматической доминантой произведения, несут особую семантическую нагрузку. Передают тему рока: Тезеева проклятья и Афродитиной мести, и подчеркивают силу и нерасторжимость любовных уз (произведение заканчивается кодой «Пусть

хоть там обовьет – мир бедным им / — Ипиолитову кость – кость Федрина//»).