М.В. Корнющенко

Необарокова естетика у режисерській творчості
Володимира Кучинського

В сучасному театральному процесі України можна виокремити цілу плеяду режисерів, творчим методам яких притаманні риси необарокової естетики. До неї можна віднести харків’янина Степана Пасічника, киян Влада Троїцького та Андрія Приходька, українців за походженням Кліма та Григорія Гладія, меншою мірою – «громадянина світу» Андрія Жолдака. Та найяскравішим представником цієї когорти є засновник та художній керівник Львівського театру ім. Леся Курбаса Володимир Кучинський, котрий, до того ж, відповідно самовизначає свій стиль: «Я завжди пояснюю, що займаюся театром українського бароко».

Дослідники виокремлюють три універсальні структури художнього мислення, як варіанти втілення барокових принципів в українському мистецтві. Одна з них «знімає» протиріччя шляхом штучного або містично-релігійного проникнення однієї опозиції в іншу, спробою дорівняти своє земне існування до небесних вимірів, що обумовлює появу мотивів дивовижності, містерії, гри, маски. Саме така система є позиційною для творчого методу Володимира Кучинського, котрий зазнав значного впливу апологета теорії ігрового театру, відомого російського режисера Анатолія Васильєва. Саме поняття «гри» є для керманича львівського театру ключовим у визначенні філософської суті театрального мистецтва: «Театр – це територія, де матеріалізується перехід між грою та не грою».

Показовим є також те, що В. Кучинський перший і чи не єдиний в Україні звернувся до філософських творів знакової фігури епохи українського бароко – Григорія Сковороди. Вистави за його текстами стали етапними на шляху розвитку театру ім. Леся Курбаса: «Час від «Благодарного Еродія» (1993 рік) до «Наркіса» (2005 рік), тобто від Сковороди до Сковороди я називаю етапом позиційного або ідеологічного театру». Що стосується прийому маски (а відтак, карнавальності), то його використання В. Кучинським можна проаналізувати на прикладі вистави «Амнезія, або Маленькі подружні злочини» за Е.-Е. Шміттом, де ролі подружжя виконують одразу декілька пар акторів у різних вимірах – «людському» та «дельартівському».

Існування в естетиці українського необароко дає В. Кучинському широкий простір для реалізації творчих задумів: «ЇЇ ідеологія, з одного боку – надзвичайно позиційна, а з іншого – досить різноманітна й модернова».

Please publish modules in offcanvas position.

Наш сайт валидный CSS . Наш сайт валидный XHTML 1.0 Transitional