О.Т. Маркова

Особливості науково-фантастичних творів Юрія Герасименка

У доповіді досліджуються особливості української наукової фантастики 60-х–70-х років XX століття. Хоча почасти аналіз цих особливостей зринав у розвідках І. Гречаник, В. Карацупи, Н. Макшеєвої, О. Левченка, Т. Пінчук, у дисертації О. Стужук «Художня фантастика як метажанр (на матеріалі української літератури)», проте залишаються нез’ясованими проблеми, пов’язані з провідними темами, мотивами, характеристикою чосопростору науково-фантастичних творів цього періоду. Ці питання аналізуються на матеріалі творчості харківського поета та прозаїка Юрія Герасименка, у чиєму творчому доробку (науково-фантастичних повістях «Люди безсмертні» та «Дарунок Заго», оповіданнях «Кожен побачить сонце», «Зенона-Талл», «Ельфи доктора Штіллера» та «День народження») можемо простежити ті аспекти українського фантастознавства, що наразі є малодослідженими.

У результаті аналізу науково-фантастичних творів письменника ми дійшли висновків, що найчастіше він звертався до таких тем: теми наукового винаходу та його роль у житті винахідника та суспільства («Люди безсмертні», «Кожен побачить сонце», «Ельфи доктора Штіллера», «День народження»), міжгалактичних відносин («Дарунок Заго»), освоєння космічного простору («Зенона-Талл»).

Провідними мотивами творів стають мотиви боротьби з несправедливістю художньо вигаданого світу, за яким криється реальний світ, боротьби з перешкодами, що стоять на шляху до особистого щастя та світової гармонії.

Особливістю науково-фантастичної прози Ю. Герасименка є її часопростір, який у силу ознак наукової фантастики як метажанру, моделюється на основі дуалістичності. Це можна пояснити співіснуванням двох форм часопростору: фантастичного (вигаданого), що не відповідає сучасній для письменника дійсності, та реалістичного, який співвідноситься з об’єктивною дійсністю доби.

Варто також зауважити, що основним героєм творів найчастіше виступає людська свідомість, яка на фантастичному тлі постає автономною силою, здатною впливати на долю людини і світу в цілому.

Отже, хоча в науково-фантастичних творах Ю. Герасименка й простежується відбиток ідейно-естетичних засад, характерних для соцреалістичного канону (образи головних героїв деякою мірою співвідносяться з позитивним героєм, присутній мотив боротьби за соціальне визволення тощо), проте вони цікаві процесом взаємодії смислових полів наукового та фантастичного світів, що ставить їх поряд із кращими зразками науково-фантастичної літератури.