Магдиш Руслана Олександрівна

Герой-мандрівник в оцінках сучасної літературної критики

Багатоаспектні дослідження жанру тревелогу вітчизняних вчених Т. Гуляєвої, В. Гуминського, Д. Максимова, В. Михайлова К. Мочульського, Є. Стеценко висвітлюють специфіку зображення героя-мандрівника у текстах-мандрах. Літературна критика пропонує не тільки основні аспекти мотиву мандрування героя (В. Михайлов), особливості суб’єктивно-авторської рецепції дійсності у якій перебуває мандрівник (Н. Шачкова), але й культурфілософську проблему буття героя-мандрівника (С. Сботова). Сучасне літературознавство подає широкий спектр дефініцій жанру „мандрування”, які репрезентують специфічні риси творів цього жанру, де домінує свобода над літературними умовностями та жанровими канонами. Вищенаведені концепції визначають основні елементи подорожі героя-мандрівника. Вони є найбільш продуктивними, проте концептуально важливі прикмети мандрівника, які формуються під впливом авторського осмислення реальності все ще недостатньо обґрунтовані.

Вивчення специфіки подорожі героя корелювало з дослідженнями феномену шляху, який у працях вітчизняних (Д. Н. Замятін, В. Л. Каганський, І. Т. Касавін, С. Г. Корольов, Д. І. Костинський) вчених став підґрунтям для наукових досліджень і сприяв виявленню культурологічного аспекту як константи буття героя-мандрівника. Аналіз теоретичних досліджень щодо визначення подорожі як основоположного концепту „мандрівних” текстів, що відображає прагнення героя знайти своє „я” дозволяють виявити різноманітні і неоднозначні підходи до розуміння зовнішніх і внутрішніх перспектив мандрівника у виборі своєї подорожі. Сучасна літературна критика розглядає образ героя-мандрівника, який намагається реалізувати свої життєві пріоритети в епоху загальної кризи культури. Вищезазначена ідея акцентує на тому, що мандрівник віддзеркалює специфіку національної ментальності культури (Ю. Запорожченко). Таке розуміння призначення героя-мандрівника дає підстави вважати, що подорож стає важливою життєвою необхідністю для пошуку своєї національної і культурної ідентичності у фрагментованому просторі.

Уявлення про стан дослідження проблеми у російському та українському літературознавстві можна скласти за тематикою дисертаційних досліджень, здійснених у 1999 – 2009 рр. (О. Кискін, В. Михайлов, Н. Ткачик, С. Сботова, М. Шадріна), присвячених цим питанням. Ці роботи містять глибокі і точні спостереження, які стосуються специфіки подорожі як найважливішого компонента реалізації власних життєвих позицій героя-мандрівника.