А.В. Голуб

Театр анімації: від традиційної до постмодерної художньої форми

Як справедливо зауважує авторитетний критик і вчений, автор багатьох робіт, присвячених світовому театру анімації, Х. Юрковський у своїй статті «Традиційна культура», дослідження театру анімації зустрічають більше труднощів, ніж дослідження будь-якого іншого виду видовищного мистецтва, тому що театр анімації вважався довгий час лише розвагою для народу. На даний момент актуальним є вивчення новітнього етапу в історії театру анімації, який відбувається на тлі доби постмодернізму, і який спричинив зміну художньої форми лялькових вистав.

До другої половини ХХ століття про театр анімації було прийнято говорити в контексті так званої «чистоти жанру» – коли лялькова вистава виконувалася тільки одним видом ляльок: маріонетками, рукавичками або тростинними ляльками і т.д. Впродовж усієї історії театру анімації художня форма вистав залежала від багатьох чинників і постійно змінювалася. Тим не менш, зміни ці не можна назвати глобальними, оскільки вони відбувалися в традиції цього виду мистецтва. А сценографію вистав театру анімації другої половини ХХ – початку ХХІ століття відрізняє відхід від традиційної художньої форми і поява нових форм, які мають свою жанрову специфіку. Оновлена художня форма відрізнялася більш глибокою метафоричністю і виявилася плідною основою для народження нових смислових підтекстів та їх художнього вираження. Період оновлення художньої форми в українському театрі анімації ще не закінчений, як незакінчена в Україні і сама епоха постмодернізму.

Пошуки варіантів оновлення існуючих сценічних форм призвели до перших експериментів в театрі ляльок, які мають риси поліжанровості. Передумови до початку експериментів з художньою формою були закладені в самій традиції театру ляльок, тому що вони нерозривно пов'язані з самим її виникненням. Переосмислення традицій і свідоме синтетичне з'єднання тих елементів, які в традиційному театрі ляльок були злиті від свого виникнення, започаткувало зародження нових сценічних форм.