М.Ю. Белявська-Слюсарєва

Творчість А. Нотомб у сприйнятті французької критики

Творчість бельгійської письменниці Амелі Нотомб сьогодні є об'єктом критики французьких фахівців. Першою, хто ознайомив світ з творами письменниці є викладач французької вищої школи, доктор філологічних наук Лорелін  Аман'є, яка почала свої критичні опрацювання творів А. Нотомб з 2003  року.

У 2009 році видавництвом Albin Michel публікується одне з наймаштабніших  досліджень Л. Аман'є, присвячене творчості А. Нотомб, яке, власне, було монографією її докторської дисертації під назвою «Le récit siamois : identité et personnage dans l’oeuvre d’Amélie Nothomb» («Сіамська оповідь: особистість та персонаж у творах Амелі Нотомб»). Це наукове дослідження базувалося на теорії Поля Рикера щодо двоїстості людської особистості, яку Л. Аман'є проілюструвала та довела на матеріалі творів А.Нотомб.

Аналіз демонструє на усіх оповідальних рівнях наявність у творах письменниці рис «чорного романтизму» та фантастики, майстерні хронотопні маніпуляції, психоемоційну напругу, чинники та наслідки комплексу провини та своєрідну стилізацію конфліктного тла творів.

Л. Аман'є пропонує розглянути твори авторки за такими компонентами: двоїстість, як риса творчого методу авторки та як віддзеркалення її власної персоналії; персонаж та оповідальні практики; репрезентація персонажів; оповідальні інстанції: шлях від автора до читача. Найбільший  розділ праці було присвячено ідентифікації безпосередньо самої письменниці, та, перш за все,  виокремленню її психоемоційних особливостей, які відбиваються в її творах. На думку Л. Аман'є, провідною з цих рис є самоідентифікація авторки як двох осіб, а людські образи А. Нотомб якнайкраще ілюструють або фатальну боротьбу двох іпостасей, або ж пошук,  так би мовити, свого внутрішнього двійника для більш повноцінного існування та світосприйняття однієї людини.

Вдалим та впливовим інструментом А. Нотомб, за словами дослідниці, є портрети персонажів, яких, у свою чергу, також репрезентовано у своєрідній опозиції: прекрасний – жахливий, товстий – худющий, чоловік – жінка та ін. Л. Аман'є наголошує на відсутності у творах образів серединного елементу  вищезгаданих категорій. Вона визначає головні функції нотомбівських персонажів, серед яких головною вважає піднесення аспекту зовнішності, або кількох провідних рис, для передачі усього спектру психоемоційних відчуттів, а також для укриття якомога більшої кількості інформації щодо інших героїв, що є базовим елементом інтриги творів письменниці.