Н. О. Шапарєва

Вітчизняна критика: Л.-Ф. Селін та «селінівський» метод

Сучасна критика проявила байдужість до творчості Л.-Ф. Селіна (1894-1961), що є наслідком повного його ігнорування у радянські часи. І небезпідставно, адже мало хто до нього насмілився викрити тоталітаристські засади, на яких СРСР будував соціалізм. Якщо на вихід у світ його першого роману «Подорож на край ночі» (1932 р.) Радянській Союз відреагував зі стриманим зацікавленням, то вже після опублікування антирадянського памфлету «Mea culpa» (1936 р.) шлях на Схід Л.-Ф. Селіну було закрито. Але якщо країна зникла, то Л.-Ф. Селін не тільки залишився, а й відродився, а для декого й взагалі народився і починає викликати неабиякий інтерес своїми соціофілософськими поглядами та художньою поетикою.

Українська критика в особі Д. С. Наливайка тлумачить творчість Л.-Ф. Селіна у тому ж векторі, що й російська, представлена зокрема критичними оглядами В. В. Кондратовича. Безумовно, первинне враження від Л.-Ф. Селіна, яке підтвердили обидва фахівця – це шок як від внутрішнього змісту його творів, так і від зовнішніх засобів виразу, що формують окремий стиль, який не вписується в існуючі канони і може бути названим лише «селінівським». За словами Д. С. Наливайка його характеризують використання грубих жаргонних виразів (що корелюють з реаліями тогочасного життя), епатажні декларації, бурхлива пунктуація, емоційність, яку він повернув літературі. Цими константами своєї творчості Л.-Ф. Селін адекватно передає хаос буття і внутрішнього світу свого героя-оповідача.

Д.С. Наливайко вбачає новаторство у творчості Селіна у зображенні людини «зі зворотної сторони», у погляді на життя «знизу», очима ізгоя, що нехтує законами суспільства і бореться за існування, відкриваючи жорстокі істини буття. Це підтверджує і В.В. Кондратович, згідно якому творчість Л.-Ф. Селіна знаменує собою тотальне розчарування у людині і людстві, що становить екзистенційний досвід письменника. Мистецтво письменника дослідник вважає апокаліптичним. Одна з основних тем творів Л.-Ф. Селіна – самотність людини у несправедливому, меркантильному світі.