Ю.В. Янченко

Естетична критика О. Уайльда
в сучасному сприйнятті

Англійський письменник Оскар Уайльд відомий як один з провідних теоретиків естетизму як напрямку в літературі та культурі межі ХІХ–ХХ сторіч. В його естетичних трактатах, об’єднаних під спільною назвою «Задуми», поряд з важливим питанням про роль та місце мистецтва та художника в житті сучасного суспільства, порушуються також проблеми літературної критики, її завдань, форм та методів. В трактаті «Критик як художник» О. Уайльд висуває власну концепцію естетичної критики, у відповідності з якою критика постає як окремий, цілком незалежний вид мистецтва, не менш творчий, ніж художня література. Особливий інтерес нашого дослідження становить сучасне сприйняття концепції естетичної критики О. Уайльда російськими та українськими літературознавцями, а також історія формування такого сприйняття в культурному просторі Росії та України.

На думку ряду дослідників, принципи західного естетизму помітно вплинули на російську символістську та імпресіоністську критику, сприймаючись російськими літераторами переважно саме в формулюванні О. Уайльда, творчість та особистість якого на початку ХХ сторіччя викликала в Росії особливий інтерес. Так, Г.М. Пономарьова вважає, що на ідеї та метод естетичної критики О. Уайльда орієнтувались такі представники російської імпресіоністичної критики, як Ю. Айхенвальд та К. Бальмонт, хоча й полемізували з англійським естетом з приводу окремих положень його теорії. Однак, найбільшого впливу естетичної критики О. Уайльда, на думку дослідниці, зазнала критична діяльність І. Аннєнського. Зв'язок уайльдівської концепції естетичної критики з «Книгами відображень» Аннєнського простежується в роботах Г.М. Пономарьової та В.А. Добрицької.

Що стосується сучасного сприйняття естетичної критики О. Уайльда, то, на наш погляд, воно є досить неоднозначним. Окремі дослідники (М.Г. Соколянський, Г.В. Анікін та інші) вказують на внутрішню суперечливість та навіть деяку «безсистемність» естетичної теорії англійського письменника. Інші (зокрема А.А. Аствацатуров) дотримуються протилежної точку зору, розглядаючи естетичну теорію О. Уайльда взагалі та його концепцію естетичної критики зокрема як цілісні явища, достатньо обґрунтовані теоретично та послідовно втілені письменником у власній художній та літературно-критичній творчості.