Ципіна А.В.

Сучасний погляд на класичну п’єсу: вистава Харківського державного академічного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка «Бурлака» за однойменною п’єсою І. Карпенка-Карого

 

Режисер Олександр Ковшун, звернувшись до маловідомої п’єси І. Карпенка-Карого, намагається створити дещо дивну художню дійсність, у якій всього потроху: українська народна пісня і ритми «реггі», «погані хлопці» і «добрий хлопчик», чортовиння і навіть Матір Божа.

При співвідношенні літературної основи та її сценічного втілення виникає безліч запитань. У чому полягає межа між правдоподібністю й заяложеною символікою, між гротеском й незрозумілою вакханалією? Навіщо режисер уводить у виставу дійові особи, яких немає у п’єсі, і чому відмовляється від позитивних персонажів? Наскільки виправдане використання у виставі художніх засобів інших видів мистецтв? І чому режисер, використавши безліч сценічних прийомів, так і не спромігся поставити комедію?

Слово, музика, хореографія, сценографія не складаються у виставі в єдине ціле. Постановник докладає максимум зусиль для досягнення видовищності: перевдягання, вставні хореографічні номери, кінокадри, акробатичні трюки, автомобіль над сценою, який видає схожі на грім звуки, тощо.

У цьому стихійному нагромадженні потопає саме дія. Перед нами – шоу, точніше, претенціозна вистава, створена за законами телевізійних шоу.

Який образ України намагався створити режисер? Ліричний, поетичний, ностальгічний? Вийшов – нудно-слодкий і заяложений. Зображення національного аж ніяк не може бути зведено до відповідної атрибутики, належних костюмів акторів, виконання народних пісень, вимовляння звичайних жартів, що ми спостерігаємо у виставі.

Не судилося побачити й значні акторські роботи. Деталі одягу, кілька трюків, характерні жести – ось набір прийомів для створення ролі.

Постановка «Бурлаки» виявилася дуже кон’юнктурною. Режисер моделює впізнаваєму ситуацію, всіляко підказує глядачам: «Те, що ви бачите на сцені, відбувається саме з вами і саме зараз». Протягом усього дійства Олександр Ковшун досить настирливо нав’язував глядачу думку: дивіться, що з вами зробила нечиста сила, подолайте її – «і буде вам щастя». Але ж у цю ідилію чомусь не віриться.

Жанр вистави визначений як «комедія жахів». Комедія перед усім передбачає супутній щирий сміх глядачів над тим, що відбувається на сцені. Цього не сталося.

Please publish modules in offcanvas position.

Наш сайт валидный CSS . Наш сайт валидный XHTML 1.0 Transitional