Воробей О.С.

Шляхи розвитку китайської драматургії у ХХ столітті

Доповідь присвячена історичному розвитку китайської драматургії у ХХ столітті, яке позначилося на театральному мистецтві великим розмаїттям нових драматичних форм. Це пояснюється тим, що в цей період часу Китай знаходився під сильним впливом Європи: а так, старі традиційні театральні форми змішувалися з європейською драматургією, а так на ґрунті такого симбіозу в Китаї виникають нові драматичні форми. В доповіді розглядаються тенденції, які домінували в традиційній та сучасній формах театрального мистецтва в різні історичні   періоди ХХ століття.

До 1949 року серед традиційних форм виділяються «нові музичні драми» /新戏/, нові пекінські опери, що стали загалом результатом сумісної творчості акторів та драматургів, а також нові музичні регіональні драми такі як цінські арії /秦腔/ – мелодії провінції Шеньсі з відбивним ритмом, хенаньскі баньцзи /豫剧/, хебейська музична драма/评剧/ та ін.. У період після становлення КНР у 1949 році, уряд намагався відновити традиційну китайську драматургію та зберегти всі її надбання, включаючи місцеві малі драматичні жанри, що дало поштовх для створення двох нових жанрів драматургії: п’єси, в яких розкривалися певні історичні події /新编历史剧/ та  «сучасні» п’єси /现代戏/, в яких відображалася сучасні теми.

На початку ХХ століття розвивається модернізована західна драма /新剧або 文明戏 /  – п’єси китайських драматургів на основі європейських творів. Західні драматурги та їхній акцент на діалогічну форму та добре-продуманий сюжет п’єси дали поштовх для розвитку розмовної драми /话剧/, яка протягом ХХ століття розвивалася у різних напрямках та пройшла різні історичні етапи: пролетарська розмовна драматургія, реалістична розмовна драма, яка розвивається та урізноманітнюється впродовж усього століття, історичні розмовні п’єси, в  яких завуальована критика уряду, політично-коректні п’єси  /样板戏/, що були написані для підтримки політики Мао Цзедуна та Банди Чотирьох та ін.